Книжки з охорони праці

Міжнародне екологічне законодавство

Юрченко. Екологія

Слід зауважити, що рішення (які за звичай кваліфікуються як резолю­ції) міжнародних організацій не мають законодавчого значення, хоча і впливають на створення норм міжнародного права. Отже, вплив з їх боку має не директивний, а рекомендаційний характер, реалізується лише після прийняття тієї чи іншої рекомендації міжнародної організації певною дер­жавою. У цьому полягає одна із специфічних причин складності управлін­ня міжнародним співробітництвом.
Водночас зрозуміло, що розв'язання всіх екологічних проблем у межах однієї країни тільки національними зусиллями вже неможливе. Не­обхідно щоб аналогічні заходи вживалися й іншими країнами. Слід також контролювати екологічний вплив кожної з країн далеко за її межами.
Йдеться, зокрема, про транскордонний перехід забрудненої води та повіт­ря, про імпорт товарів, що містять небезпечні токсичні компоненти і ін.
Самостійне розв'язання екологічних проблем окремими країнами стає неможливим також через необхідність залучення великих матеріальних, наукових, інтелектуальних та інших ресурсів. А це не завжди спроможна зробити одна країна. Наприклад, у світі зараз широко використовується близько 60 тис. хімічних речовин і кілька сотень з них виявилися небезпеч­ними (токсичними, легкозаймистими, вибуховими тощо). Ці речовини потрапляють у навколишнє середовище, забруднюють його і часто неспри­ятливо впливають на здоров'я людини (наприклад, отруєння речовинами, захороненими в «каналі любові» біля Ніагарського водоспаду в США, лік­відація наслідків яких коштувала 30 млн. доларів). Щорічно на світовому ринку з'являється майже 1 тис. нових хімічних речовин, кожна з обсягом реалізації не менше 1 тонни. Це спонукає до прийняття загальнорегіональних і загальносвітових рішень найвищого політичного рівня. Настав час сказати вагоме слово і так званій екологічній дипломатії. Саме вона покли­кана забезпечити належні умови поступального і безперешкодного розвит­ку міжнародного природоохоронного співробітництва для об'єднання зу­силь країн і народів в інтересах збереження навколишнього середовища. Мається на увазі вжиття конкретних заходів для виправлення несприятли­вої екологічної ситуації на планеті, в окремих країнах, в тому чи іншому регіоні. Від декларацій до практичних дій на глобальному, регіональному і національному рівнях природоохоронної роботи — так можна сформулю­вати кредо екологічної дипломатії сьогодні.
Прикметно, що питання охорони навколишнього середовища на гло­бальному рівні почали розглядатися в ООН майже з часу її заснування. У 1962 році. Генеральною Асамблеєю ООН було ухвалено резолюцію «Еко­номічний розвиток і охорона природи», в 1971 році — програму «Людина і біосфера», до роботи в якій залучена і Україна. Програмою передбачено відповідний комплекс природоохоронних досліджень і заходів — здійсню­ється, зокрема, охорона від забруднень вод басейну Дніпра, захист від за­бруднення Донецького регіону; раціональне використання, відновлення і посилення захисних функцій екосистем Карпат; раціональне використання й охорона природних ресурсів Полісся (у зв'язку із здійсненням великома­сштабної осушувальної меліорації); розробка і вдосконалення технологіч­них процесів із зменшенню кількістю газових викидів в атмосферу.
Центральною ланкою і координатором міжнародної природоохорон­ної взаємодії є ЮНЕП. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) заснована 27-ю сесією Генеральної Асамблеї в 1972 році на осно­ві рекомендацій Конференції ООН з проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 5-16 червня 1972 року) для забезпечення якнайшвидшого й ефективного здійснення урядами і міжнародними співтовариствами захо­дів, спрямованих на захист і поліпшення навколишнього середовища. Ця організація із штаб-квартирою в Найробі (Кенія) сьогодні має відділення в усіх частинах земної кулі.
Стокгольмською конференцією були визначені три основні функціо­нальні завдання міжнародного природоохоронного співробітництва під егі­дою ЮНЕП: оцінка навколишнього середовища (моніторинг, обмін інфор­мацією); природоохоронне управління (визначення мети і планування, між­народні консультації та угоди); допоміжні заходи (освіта, громадська інфо­рмація, технічне співробітництво).
Не можна не визнати, що до практичного міжнародного співробітниц­тва в екологічній сфері значна частина країн підключилася з помітним за­пізненням. Декларуючи на словах відданість справі захисту навколишньо­го середовища, вони часто залишалися поза найважливішими міжнародни­ми заходами в екологічній сфері, по суті — ігнорували досвід, накопиче­ний багатосторонньою дипломатією у цій сфері. Так, Радянський Союз, із суто політичних міркувань, не брав участі в роботі Стокгольмської конфе­ренції ООН з проблем навколишнього середовища. За цим були і фінансові складнощі, відомчі негаразди, а, головне напевно, страх розкрити «таємну» інформацію про себе і невиправданий розрахунок лише на власні сили. Саме на згаданому форумі народилася декларація, яка заклала ідеологічні основи міжнародної діяльності з захисту навколишнього середовища.
Зараз ЮНЕП здійснює близько тисячі проектів і програм, що стосують­ся всіх куточків планети. У її межах діють такі природоохоронні програми, як Глобальна система моніторингу навколишнього середовища, Глобальна база даних про природні ресурси, Міжнародний реєстр потенційних токсич­них речовин, План дій ООН з боротьби проти опустелювання, Глобальний план дій з охорони морських ссавців, План дій з тропічних лісів, Програма екологічно раціонального використання внутрішніх вод, Всесвітня політика стосовно ґрунтів. Спільно з іншими організаціями ООН ЮНЕП бере участь у виконанні Всесвітньої кліматичної програми, Міжнародної геосферно-біосферної програми «Глобальні зміни», Міжнародної програми освіти у сфері навколишнього середовища.
Програми допомоги країнам, що розвиваються, в розв'язанні проблем охорони навколишнього середовища.
Останніми роками ЮНЕП виступила ініціатором прийняття таких важли­вих природоохоронних документів, як Віденська конвенція з охорони озонового шару, Базельська конвенція про контроль за транскордонним пересуванням не­безпечних відходів та їх знищенням. Під егідою цієї організації ведеться розроб­ка глобальної конвенції стосовно збереження біологічного розмаїття планети. Такі широкі можливості ЮНЕП, накопичений нею цінний науковий і практич­ний досвід природоохоронної роботи заслуговують найпильнішої уваги в Украї­ні для вирішення власних невідкладних екологічних проблем.
У такому авторитетному документі, як «Заключний акт» Наради з без­пеки та співробітництва в Європі (1975 рік), наголошувалося, що захист і поліпшення навколишнього середовища, охорона природи і раціональне використання її ресурсів в інтересах нинішніх та майбутніх її поколінь є одним із завдань, які мають найбільше значення для добробуту народів і економічного розвитку всіх країн. Багато проблем навколишнього середо­вища, зокрема в Європі, можуть бути ефективно вирішені лише шляхом тісного міжнародного співробітництва.
У 1982 році сесія ООН прийняла документ історичної ваги — «Всес­вітню хартію природи». Під егідою ООН у 1983 році було створено Міжна­родну комісію з навколишнього середовища і розвитку, яка підготувала досить важливу доповідь «Наше спільне майбутнє».
Проблеми екології в масштабі нашої планети були розглянуті й на Між­народному форумі «За без'ядерний світ, за виживання людства», що відбув­ся у Москві у лютому 1987 року. На жаль, тоді в СРСР аж до його розпаду не було єдиної державної програми охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. А життя показувало, що без сильної внутрішньої екологічної політики зовнішня екологічна політика немислима, неможлива і надійна міжнародна екологічна безпека.
Відсутність у більшості країн суттєвих досягнень у справі охорони навколишнього середовища негативно позначилась і на врахуванні чинни­ка екології у зовнішній політиці. Рішення і резолюції у сфері навколишньо­го середовища, що приймалися на міжнародному рівні, мало впливали на покращення екологічного становища. Наприклад, резолюція З 5-ї сесії Ге­неральної Асамблеї ООН «Про історичну відповідальність країн за збере­ження природи Землі для нинішнього і майбутніх поколінь» (1981 рік) для багатьох країн так і залишилася лише гарним закликом до дії. Безумовно, і нині різні країни мають неоднакові матеріальні можливості для виконання міжнародних угод.
Зокрема, якщо інтелектуальний потенціал України зда­ється достатнім для цього, то матеріальні можливості досить обмежені. І це не можна не враховувати плануючи і здійснюючи екополітичні заходи.
Подати приклад організації міжнародного екологічного співробітництва на регіональному та міжрегіональному рівнях могла б, як уже зазначалося, Європа. Саме до неї і звернено пропозицію про формування системи екологічної безпеки та здійснення довгострокової континентальної екологічної програми. Для цього є надійна організаційна структура — Європейська економічна комісія ООН з її багатим досвідом досліджень і проектів з питань охорони навколишнього сере­довища. Позитивно сприймається громадськістю і готовність до конструктивно­го континентального співробітництва з питань навколишнього середовища, яка декларується Європейським Співтовариством і Радою Європи.
Віденська конвенція про охорону озонового екрану планети
та Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий екран
Незважаючи на те, що широкомасштабна міжнародна програма з охоро­ни навколишнього середовища поки що залишається гарним побажанням, де­які події все ж вселяють надію на те, що вона почне реалізуватися. Йдеться про підписання Віденської конвенції про охорону озонового шару (1985 рік) і Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар (1987 рік), у підготовці яких брали участь десятки країн. Для країн, що підпи­сали ці документи, визначилися завдання стосовно скорочення і припинення виробництва та споживання озоноруйнівних речовин. Західні країни заздале­гідь розпочали послідовне витіснення озоноруйнівних сполук із виробництва. Тому вони були більше підготовлені до введення в дію цих, справді епохаль­них документів. У них накопичено відповідний досвід створення економічних і організаційних механізмів, що забезпечують заміну озоноруйнівних речовин на речовини, які не впливають на озоновий екран планети.
Прийняття національноі програми з охорони стратосферного озону в Сполучених Штатах здійснювалося законодавчою владою, яка внесла від­повідну поправку до закону про чисте повітря і запропонувала акцизний податок на виробництво та використання озоноруйнівних речовин. Цей по­даток стягують з виробників та імпортерів хімікатів, які руйнують озон. Ставки податку, диференційовані для різних речовин, були визначені зако­ном. Одночасно з податком вводилась система ліцензування виробництва та застосування озоноруйнівних речовин (ОРР). Ця система передбачає жорсткі адміністративні обмеження на виробництво ОРР.
І жодне підпри­ємство не може перевищувати надану йому квоту. Роль акцизного податку полягає в тому, щоб вилучити у виробників таких речовин надприбуток, який утворюється внаслідок штучного обмеження ринку збуту ОРР.
Україною підписано та ратифіковано Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар в 1988 році. На цей час до Монре­альського протоколу приєдналося 176 держав, тим самим підтверджуючи свої наміри вжити необхідних заходів для захисту озонового екрану шля­хом припинення виробництва та використання ОРР.
З 1996 року Україна знаходиться у стані невиконання Монреальського протоколу, оскільки вона була не в змозі припинити імпорт та використан­ня ОРР. На зустрічі Сторін Монреальського протоколу Україна отримала попередження щодо можливого вжиття санкцій світовою спільнотою, якщо і надалі буде використовувати ОРР.
З урахуванням економічного стану України Сьомою Конференцією Сторін Монреальського протоколу рекомендовано надати Україні допомогу для реалі­зації проектів конверсії промислових підприємств. Фінансування проектів пе­редбачається за рахунок коштів Всесвітнього екологічного фонду (далі — ВЕФ).
У 1999 р. Верховною Радою України ратифіковано Довірчу Угоду між Україною та Всесвітнім банком щодо надання Україні гранту в розмірі 23,2 млн. доларів (Закон України від 4 березня 1999р. № 473-XIV «Про рати­фікацію Угоди про грант Всесвітнього екологічного траст-фонду (Проект ви­лучення речовин, що руйнують озонатмосфери) між Україною та Міжнарод­ним банком реконструкції та розвитку, що виступає як впроваджувальна установа зазначеного фонду». Проектом затверджено десять підприємств, які мають отримати озонобезпечне обладнання та устаткування.
З метою забезпечення виконання вимог Монреальського протоколу, а також умов отримання допомоги Всесвітнього екологічного траст-фонду Україна здійснила наступні кроки.
• Постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання Мон­реальського протоколу по речовинах, що руйнують озоновий шар» затвер­джено Положення про Міжвідомчу координаційну комісію (надалі-МКК);
• Ратифіковані Лондонські поправки до Монреальського протоколу (За­кон України від 22.11.96р. № 545/96-ВР);
• Розроблена та затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.96 р. № 1274 Програма припинення в Україні виробництва та використання ОРР;
• В 1996 році в Мінекобезпеки створено відділ контролю виконання Монреальського протоколу (Озонова служба), що здійснює функції секретаріату Міжвідомчої координаційної комісії по організації виконан­ня Україною вимог Монреальського протоколу (надалі — МКК), опера­тивного контролю за виконанням заходів, пов'язаних із використанням ОРР та функції підрозділу, що здійснює впровадження Проекту. Відділ зареєстровано в ООН як контактний підрозділ з питань впровадження діючої системи експорту та імпорту ОРР та продукції, що їх містить;
• Постановами Кабінету Міністрів України від ЗО березня 1998 року № 393, від 2 жовтня 1998 року № 1586, від 4 січня 1999 року № 15, від 6 січня 2000 року №> 4 та від 28.12.2000 р. № 1911 запроваджено регу­лювання експорту та імпорту ОРР і продукції, що їх містить;
• Постановами Кабінету Міністрів України від 3 липня 1998 року № 1020 та від 17 серпня 1999 року № 1287 запроваджено ліцензування виготовлення та реалізації ОРР;
• Ратифіковано Копенгагенські поправки до Монреальського протоколу (Закон України від 2 листопада 2000 року № 2083-ИІ);

Ви бачите тільки 39% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.