Книжки з охорони праці

Правові основи екологічного аудиту

Юрченко. Екологія

Захист комерційної таємниці під час використання матеріалів аудиторської перевірки
Певний інтерес для керівництва підприємств, що підлягають аудиту, представляє досвід судових розглядів у зв'язку з екологічними правопору­шеннями. Під час судового розгляду можуть бути використані дані ау­диторської перевірки таких підприємств. Постає питання про захист цих даних від розголошення у випадку використання останніх державними органами.
Дані аудиторської перевірки можуть перетворитися в докази проти підприємства, якщо воно залишило без уваги результати аудиту. Ігноруван­ня даних перевірки може перетворити незначне порушення при здійсненні природоохоронної діяльності в порушення закону. Існує корпоративна провина підприємства в тому випадку, якщо дане підприємство, після ау­диторської перевірки свідомо не проводило ніяких заходів для усунення виявлених недоліків.
Дані екологічного аудита, крім державних установ, можуть намагати­ся використовувати у своїх цілях приватні організації. Установлюється тверде припущення на користь розкриття всієї інформації, необхідної для судового процесу.
Передбачається певний захист так званого «привілейованого матеріалу». Серед різних привілеїв існують три, котрі можуть бути застосовані до документів аудиторської перевірки: «адвокат-клієнт», «робота-результат», «привілей самооцінки».
Ціль привілею «адвокат-клієнт» — забезпечити законне й ефективне представництво, гарантуючи конфіденційність інформації, переданої адво­кату клієнтом. Коли клієнтом є велике підприємство, установлено, що да­ний привілей поширюється на інформацію, передану службовцем компанії юридичному консультанту чи його представнику, відповідно до інструкцій керівництва компанії. Ця інформація повинна бути пов'язана з темами, що не виходять за рамки обов'язків службовця, з метою одержання консульта­ції в юриста і повинна вважатися конфіденційною на момент її передачі. Значимість цього привілею полягає в тім, що він захищає лише інфор­мацію, передану в рамках відносин між адвокатом і клієнтом. У тому ви­падку, якщо ця інформація може бути отримана іншим способом, вона перестане користуватися захистом. Порушення конфіденційності може привести до повної відмови від привілею.
Якщо підприємство хоче захистити документи аудиторської пере­вірки шляхом привілею «адвокат-клієнт», воно повинне задіяти свого юристконсультанта в процесі аудиторської перевірки, незважаючи на те, що основна частина документів може бути присвячена чисто технічним проблемам.
Ці документи повинні бути правильно оформлені законодавчо і позначені «під захистом привілею і конфіденційно» для обмеження їх поширення і з метою запобігання витоку інформації.
Підприємства повинні бути готові до того, що важко домогтися приві­лею для тих документів, що були одержані шляхом звичайної «рутинної» аудиторської перевірки.
Доктрина «робота-результат» покликана захистити від судового втручан­ня процес підготовки до судового процесу і від впливу на думку адвоката.
Аудиторські перевірки, проведені в рамках загальної екологічної про­грами, не захищені даним привілеєм, тому що виконуються в звичайній об­становці, а не перед судовим розглядом. З іншого боку, аудит, здійснений як частина внутрішнього розслідування підприємством допущеного чи пе­редбачуваного правопорушення, повинен розглядатися як підготовка до судового розслідування і може бути захищений за принципом «робота-результат».
Навіть коли документи одержують захист за принципом «робота-результат», передбачається можливість допуску до інформації протилежної сторони за її настійним проханням (через неможливість одержання матеріалу з іншого джерела для ведення справи).
Як і у випадку з привілеєм «адвокат-клієнт», захист за принципом «робота-результат» припиняється у випадку добровільної передачі результа­тів аудиторської перевірки державному закладу. Такий захист поширюється на випадки, коли ця установа підписала з підприємством договір про нерозголошення даних аудиторської перевірки третім особам.
«Привілей самооцінки» застосовується лише до суб'єктивних матеріа­лів чи оцінок, але не до об'єктивних даних. У цьому зв'язку даний приві­лей поширюється лише на суб'єктивний аналіз фактичної інформації і має обмежені можливості стосовно об'єктивної інформації (що сталося, коли і в яких масштабах). Привілей самооцінки не може гарантувати нерозкриття документів державним органам.
Найефективнішим захистом підприємства від можливого розкриття даних екологічного аудиту є своєчасні адекватні заходи, спрямовані на виправлення виявлених недоліків. Навіть якщо дані екологічного аудиту будуть опубліковані, підприємство зможе показати уряду і громадськості, що належним чином виправило становище.
Імовірність опублікування стороною обвинувачення зумовлюється також стилем написання аудиторського висновку. У доповіді про результати аудиту не прийнято, та й не слід висловлювати думки про те, що недогляд є порушен­ням закону. Доцільно показати необхідні заходи для виправлення положення. Згодом в іншому документі юридична служба підприємства повинна визначити ступінь правопорушення і порадити, як з цього становища вийти.
Підприємство може оптимізувати користь і звести до мінімуму ризик аудиторської перевірки (у відношенні розкриття отриманої інформації) за допомогою ретельного планування, обміркованого використання і строгого виконання всіх рекомендацій аудитора.
Слід пам'ятати, що найбільший ризик, якому підлягає підприємство, відповідає випадку, коли воно готує письмові документи, у яких розкри­вається порушення закону, і не здійснює заходи для його виправлення. Вирішальне значення для компанії має питання про вибір того, хто буде відповідальним за оцінку виробленої інформації і хто візьме на себе від­повідальність за адекватну реакцію на сформоване положення. Через складність норм екологічного законодавства бажана постійна участь у процесі аудиторської перевірки юридичного консультанта, що визначав би, наскільки виявлені недоліки є серйозними з погляду законодавства, і при позитивній відповіді будував би відповідну стратегію підприємства. Аудитори не повинні у своїй доповіді робити висновки, що стосуються питань законодавства, вони тільки визначають способи усунення виявле­них недоліків, залишаючи юридичній службі підприємства проблеми законності.
Навіть найбільш досвідчені і підготовлені аудитори можуть неправи­льно оцінити результати перевірки. Кращий спосіб уникнути таких поми­лок: дозволити тим, хто краще знає об'єкт, що перевіряється, ознайомитися з результатом перевірки і прокоментувати його. Така процедура може також установити відкритий діалог між всіма учасниками перевірки, що має велике значення для успіху аудиту. Для цього необхідно, щоб ауди­тори підготували чорновий варіант своєї доповіді, який згодом має бути розглянутий юридичним консультантом, керівництвом підприємства, що підлягає аудиту.
Підприємство повинно заздалегідь підготувати план дій для виконан­ня рекомендацій аудиту. Для підготовки свого захисту з юридичної точки зору, необхідно мати письмовий план дій і документи, які підтверджують, що цей план був вчасно втілений.
Дуже важливо знати заздалегідь, яка інформація, що міститься у висновку аудиту, повинна бути обов'язково доведена до відома компетент­них органів, а також яка відповідно до законів не підлягає розголошенню, але за різними мотивами може бути розкрита добровільно.
Екологічне законодавство, також як і екологічна ліцензія, видавана підприємству, можуть зобов'язати його розкрити дані, виявлені під час ау­диторської перевірки. Екологічні норми дозволяють обкладати щоденним штрафом підприємство за порушення, що полягають в приховуванні інфор­мації. Цей штраф є кумулятивним і вираховується з моменту здійснення порушення до його виправлення.
Особливості правового регулювання доступу до інформації в екологічній сфері
У ряді випадків інформація про стан навколишнього середовища і надзвичайні ситуації (особливо в частині заходів попередження надзвичай­них ситуацій і охорони навколишнього середовища) на підприємстві тісно пов'язана з інформацією про діяльність підприємств, установ і організацій, які містить дані обмеженого доступу, що складають державну, військову, службову, комерційну, податкову й інші види таємниць. При зборі необхід­ної інформації про підприємство, що підлягає аудиту, можливі колізії норм законодавства, що установлює вимоги з охорони даних і про відкритий доступ до певної інформації. Особливо гостро ця колізія виявляється при забезпеченні ядерної і радіаційної безпеки, при здійсненні оборонної, військової, космічної діяльності, при знищенні хімічної і біологічної зброї.
Можливість екологічного аудитора одержувати інформацію про стан навколишнього середовища і забруднення, про ступінь небезпеки під­приємства для навколишнього середовища і населення визначається його правами. Право на інформацію є одним з основних прав особистості.
Права громадян і організацій на одержання інформації в екологічній сфері забезпечуються шляхом:
• установлення відповідальності посадових осіб за приховування чи перекручування інформації;
• встановлення обов'язку організації, що експлуатує небезпечний ви­робничий об'єкт, надавати до органу виконавчої влади, спеціально уповноваженого в області промислової безпеки, чи до його територіа­льних органів інформацію про кількість аварій і інцидентів, причинах їхнього виникнення і вжиті заходи;
• встановлення обов'язковим для органів виконавчої влади в області гі­дротехнічних споруд інформувати населення про загрозу аварій на гі­дротехнічних спорудах, що можуть привести до виникнення надзви­чайних ситуацій;
• виключення можливості приховування інформації про забруднення навколишнього природного середовища, про надзвичайні події і ката­строфи, про стихійні лиха, про стан навколишнього природного се­редовища;
• створення переліку даних, що не можуть складати комерційну таємницю;

Ви бачите тільки 31% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.