Книжки з охорони праці

Основні методологічні підходи в процедурі проведення екологічної експертизи

Юрченко. Екологія

Загальні правила та закони проведення наукової екологічної експертизи
Процедура екологічної експертизи складається з таких етапів: збір ін­формації, розгляд матеріалів на комісії, оцінку матеріалів експертизи і складання висновку. Основи методології проведення наукової екологічної експертизи господарських проектів були розроблені М.Ф.Реймерсом.
Оцінка пропонованого господарського проекту чи починання склада­ється з перевірки даних і розрахунків проектної документації, порівняння інших шляхів досягнення тієї ж чи аналогічної мети (можливо не вказаних проектувальниками) і визначення справедливості оцінки впливу проекту на навколишнє середовище (environment assessment — у західній практиці; ОВНС — оцінки впливу на навколишнє середовище — у практиці нашої країни). Експертиза може бути на рівні оцінки проекту фахівцями на осно­ві їхнього минулого досвіду або нових проробок пропонованого починання на натурній моделі. Оцінка фахівцями, як правило, заснована на порівнянні з існуючими аналогами та на спеціальному натурному дослідженні.
Відповідальність (юридична і фінансово-економічна) за достовірність ОВНС повинна розподілятися між інвестором що кредитує проект, банком і проектувальником, Тому доцільно доручати незалежним фірмам, що перекладають на себе цю відповідальність і страховку на випадок неперед­бачених помилок, експертизу (як оцінку, так і альтернативне пророблення) проектів і господарських починань. Оплата експертизи й ОВНС повинна здійснюватися за рахунок замовника проекту.
Основні вимоги до будь-якого проекту полягають в тім, щоб його розробка була спрямована не на ізольоване «вписування» у господарський уклад і природу розглянутої території об'єкта чи господарського починан­ня заради галузевих, відомчих, державних цілей, а навпаки, об'єкт повинен служити цілям розвитку місцевої економіки і соціальних умов життя на­селення, у тому числі збереження його здоров'я і збільшення тривалості життя, збереження природно-ресурсного потенціалу регіону і лише потім державним і галузевим інтересам. В іншому випадку виникає руйнівний каскад суб'єктів природокористування, коли кожен елемент природокори­стування начебто спрямований на загальне благо, а в цілому, не приносить позитивного ефекту для конкретних регіонів. Відсутність чи передбачувана відсутність збитків на місцях ще не означає повної нешкідливості об'єкта, якщо він впливає на середовище життя цілого регіону.
Необхідність здійснення проекту чи господарської акції далеко не завжди очевидна, а іноді дуже сумнівна. Нерідко це виявляється не на етапі попередніх оцінок проекту, а вже в ході функціонування готового об'єкта. Розробка альтернативних проектів у таких випадках обов'язкова. При цьому варто виходити з прогнозу науково-технічного і соціально-економічного розвитку на досить великий період часу: удаване необхідним зараз може виявитися непотрібним надалі.
Повнота ресурсної проробки проекту полягає в необхідності враху­вання природно-ресурсного потенціалу регіону в цілому, наявності конкретних природних, матеріальних і трудових ресурсів у загальному зв'язку всіх господарських починань в регіоні. Витрати ресурсів на один захід завжди впливає на успішність, а іноді і на можливість інших. Необхідно розглядати весь ресурсний цикл у просторі і в часі — від ви­лучення ресурсу з природи, з урахуванням існуючих змін у природних системах, до повного входження, вилученого природного матеріалу в біогеохімічні цикли планети і загасання в ході регуляції виникаючих збурень. Наприклад, для ТЕС — це простір і час від видобутку палива до утилізації золи й інших відходів, враховуючи газові викиди. Очевид­но, що це десятки років і майже весь шар біосфери. Для АЕС цей час дорівнює сотням і тисячам років — від видобутку ядерного палива до його радіоактивного розпаду. Необхідно брати до уваги не тільки пото­ки речовини, але і фізичні процеси, насамперед теплові, хвильові і раді­аційні. Для трудових ресурсів час і простір також не обмежується вузь­кими демографічними і галузевими рамками. Відтік кадрів для виконання проекту вимагає їхньої перепідготовки, як у рамках проекту, так і в суміжних регіонах і галузях господарства.
Правила та закони проведення наукової екологічної експертизи пере­важно технічних проектів коротко зводяться до встановлення їх відповід­ності наступним законам розвитку природи і суспільства.
Правило інтегрального ресурсу полягає в тому, що конкуруючі в сфері використання природних систем (природних комплексів, зкосистем) галузі господарства неминуче завдають шкоди один одному і тим більше, чим значніше вони змінюють спільно експлуатований екологічний компо­нент (енергія, вода, атмосфера, ґрунти, рослини-продуценти, організми консументи і редуценти) або всю систему (комплекс) у цілому. Руйнування біоти заради одержання, наприклад, мінеральних ресурсів приводить в подальшому до неможливості життя людини в даному регіоні. Особливо помітно це на прикладі малих народів, що ведуть традиційне господарство. Руйнування природно-ресурсного потенціалу заради відомчих чи загально­державних цілей веде до неминучого вимирання цих народів, оскільки губиться основа їхнього існування.
Правило міри перетворення природних систем — у ході їх експлуа­тації не можна переходити деякі межі, що дозволяють цим системам зберігати свої властивості самоорганізації і регуляції. Розмірність цієї вимоги — дуже складне питання. Вона залежить від географічного місця,' ступеня стійкості і надійності природної системи, здатності її протистоя­ти природним ланцюговим реакціям і природній мінливості. В найбільш уразливих регіонах, як правило, докорінно перетворювати припустимо не більш 1% площі екосистем, що знаходяться в природному стані. Площа докорінно змінених екосистем у найбільш сприятливих умовах може досягати 40%.
Закон оптимальності стверджує, що з найбільшою ефективністю будь-яка система (у тому числі природний і господарський об'єкт) функці­онують у деяких просторово-часових інтервалах, вихід за які знецінює даний об'єкт як підсистему або веде до руйнування всієї системи. Опти­мальні розміри інтервалу не можуть бути визначені загальними кількісни­ми показниками. Наприклад, гігантизм викликає занадто великі витрати на регуляцію системи, ростуть економічні, соціальні й екологічні збитки, що робить конкурентноздатними малі аналоги з подібними принципами дії. Так, безгребельні ГЕС очевидно поступово будуть витісняти гігантські стан­ції з високими греблями. Можливо малі сонячні батареї стануть цілком конкурентноздатними джерелами енергії і ін. У кожному конкретному випадку необхідна науково-обґрунтована оцінка.
Закон необхідної різноманітності: система не може сформуватися з абсолютно однакових елементів або на принципі монополізму. Кожна (природна, соціальна, економічна) монокультура не має властивості само- підтримки за межами індивідуального терміну існування. Середньоазіатсь­ка бавовна як монокультура вже привела до великомасштабної екологічної катастрофи. Тюменські нафтогазові та Донбаські вугільні промисли при однобічному розвитку не тільки руйнують природу але і можуть стати після вичерпання природних запасів зоною соціально-економічної пустелі.

Ви бачите тільки 26% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.