Книжки з охорони праці

Економічні методи раціонального природокористування

Юрченко. Екологія

Однією з умов вирішення проблеми раціонального природокористу­вання є впровадження чіткої економічної політики, фундаментальним, ре­гулюючим механізмом якої є адміністративні заходи. Економічна політика раціонального природокористування давно використовується в розвинутих країнах, за умов, коли адміністративно-примусові заходи є головною час­тиною регулюючого механізму. Починаючи з 60-х років минулого сторіччя у багатьох країнах почали впроваджувати еколого-економічні принципи господарювання, тобто можливість одержання максимального економічно­го ефекту за умов мінімального нанесення збитку навколишньому природ­ному середовищу.
В Україні накопичений поки що невеликий досвід застосування еко­номічних важелів регулювання природокористуванням. Сьогодні досить очевидна необхідність реалізації погодженої економічної й екологічної політики на шляху прискорення економічного росту країни.
Впровадження еколого-економічних важелів створило реальні стиму­ли до більш раціонального використання природних ресурсів, визначило також реальні джерела фінансування природоохоронної діяльності.
Для фінансування природоохоронних витрат, пов'язаних з відтворен­ням і підтримкою природних ресурсів у належному стані, у державному бюджеті України з 1994 року створений окремий розділ «Охорона навколи­шнього природного середовища і ядерна безпека». Цим розділом передбачені витрати на охорону і раціональне використання водних, мінеральних, земе­льних ресурсів, створення лісових насаджень і полезахисних смуг, збере­ження природно-заповідного фонду, утримання місцевих природоохорон­них органів.
В Україні діє система державних цільових фондів охорони навколиш­нього природного середовища на загальнодержавному і місцевому рівнях, а з 1998 році вона включена до складу відповідних бюджетів.
В той же час, існуючі економічні рівні зборів і штрафів, які виплачуються підприємствами за забруднення навколишнього природного середо­вища і порушення діючого природоохоронного законодавства, є занадто низькими для того, щоб активно стимулювати природоохоронну діяльність. Ситуація ще більше погіршується в зв'язку з недостатнім фінансовим забез­печенням, характерним для більшості підприємств, а також слабкою по­зицією органів екологічного контролю. Існуюча система економічних методів раціонального природокористування є громіздкою і складною з адміністративної точки зору. Основна її задача полягає в забезпеченні гро­шових надходжень у фонди охорони навколишнього природного середови­ща, а не в стимулюванні заходів щодо більш ефективного керування при­родокористування.
Існуюча система платежів, зборів, штрафів і компенсаційних виплат за нанесений збиток не спрацьовує належним чином через існуючі струк­турні обмеження, викликані як умовами перехідної економіки (природо­охоронні платежі і збори враховують тільки ступінь екологічного впливу, ніяк не відбиваючи ринкові умови, такі, наприклад, як нестабільна ситуа­ція на ринку і, відповідно, нездорова конкуренція), так і іншими обме­женнями, що у даний час не дають можливості ефективно використовува­ти принцип «забруднювач платить». До таких обмежень відносяться не­досконала політична основа раціонального природокористування, неефе­ктивна система забезпечення дотримання вимог діючого природоохорон­ного законодавства, а також низький рівень платоспроможності підпри­ємств. Система платежів, зборів, штрафів і компенсаційних виплат за за­подіяний збиток сьогодні не дає можливості забезпечити досягнення по­ставлених цілей, що повинні мати подвійний ефект: зміцнення і посилен­ня ролі екологічних фондів і стимулювання заходів щодо поліпшення природоохоронної діяльності
Здатність України надавати фінансові кошти для реалізації стратегії керування природоохоронною діяльністю буде в значній мірі залежати насамперед від того, що може бути зроблено в рамках існуючої організа­ційно-правової структури фінансування природоохоронних заходів.
Тому чітке уявлення про існуючу організаційно-правову структуру фінансування природоохоронних заходів є важливим кроком у процесі розробки необхід­них економічних важелів підтримки та реалізації стратегії раціонального природокористування.
Форми еколого-економічних інструментів
раціонального природокористування
Говорячи про різні форми еколого-економічних інструментів приро­докористування, варто пам'ятати про певну умовність подібної класифіка­ції. Умовність форм еколого-економічних інструментів обумовлена рядом обставин.
По-перше, різні форми еколого-економічних інструментів є в основ­ному варіаціями двох основних видів впливу на економічні інтереси су­б'єктів господарської діяльності: податкового, що є вилученням доходу, і дотаційного, що є прямою чи непрямою передачею доходу. Зокрема, будь- які види платежів можуть кваліфікуватися як деякі форми податку (на ви­киди шкідливих речовин, на складування відходів, на використання приро­дних ресурсів і ін.), а будь-які види пільг (податкових, кредитних, і ін.) як приховані форми дотацій чи субсидій.
По-друге, часто ті чи інші аналогічні за змістом інструменти в різних країнах називаються по-різному (в одних — податки, в інші — плата, у третіх — платежі, у четвертих, як, наприклад, стали недавно називатися в Україні, — збори). Тобто часті розходження в назві інструмента визнача­ються не стільки його змістом, скільки термінологічними особливостями даної країни.
По-третє, віднесення еколого-економічного інструмента до тієї чи ін­шої форми пов'язано не стільки з видом передачі чи вилучення доходу, скі­льки з організаційною процедурою його здійснення. Зокрема наприклад, податки пов'язують звичайно з акумулюванням засобів на бюджетних ра­хунках, а платежі — з наступним створенням спеціальних фондів цілеспря­мованого використання.
Головні еколого-економічні інструменти регулювання природокорис­туванням представлені на схемі рис. 5.1.

Ви бачите тільки 30% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.