Книжки з охорони праці

Госпрозрахунковий механізм раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища

Юрченко. Екологія

Еколого-економічні системи
Найбільш повно вимоги екорозвитку і підпорядкування економіки принципу збалансованого природокористування можуть бути реалізовані в межах такого природногосподарського комплексу, який утворює рівноважну еколого-економічну систему (ЕЕС).
Це поняття широко використовується в сучасній економічній і екологічній літературі разом з близькими за значенням поняттями «природно-економічна система» і «біо-економічна система». Академік М. Я Лемешев в 1976 р. визначив еколого-економічну систему як інтеграцію економіки і природи, що є взаємозв'язаним і взаємо-обумовленим функціонуванням суспільного виробництва і протіканням природних процесів в біосфері.
Таке визначення EEC припускає глобальний або, щонайменше, націо­нальний рівень. В даний час існує два рівні інтерпретації цього поняття — глобальний і територіальний. Згідно першого EEC трактуєтся як тип еколо­гічно орієнтованої соціально-економічної формації. Саме в цьому значенні на закритті конференції в Ріо де Жанейро М. Стронг говорив про необхід­ність переходу людства від економічної системи до еколого-економічної системи. Але в глобальному значенні організація EEC — це віддалена і досить абстрактна перспектива.
Для практичної реалізації принципу збалансованого природокористу­вання важливо мати уявлення про EEC на територіальному рівні — в окре­мих регіонах і промислових комплексах. У такому трактуванні еколого-економічна система — це обмежена певною територією частина техносфери, в якій природні, соціальні і виробничі структури та процеси пов'язані взаємопідтримуючими потоками речовини, енергії і інформації.
Реальні EEC ніхто ніколи навмисно не створював. Вони виникали самі собою в тих випадках, коли господарська активність людини на певній тери­торії базувалася на використовуванні місцевих відновлюваних природних ресурсів, але не перевищувала їх здатності до регенерації. Найчастіше це були слабо технізовані агроценози. Індустріальний розвиток, зумовлений на­уково-технічною революцією, ніколи не ставив собі за мету створення збала­нсованих EEC. Механізми екологічної регламентації господарської діяльнос­ті, що активно розробляються останніми роками, такі, як оцінка передбачу­ваних дій на навколишнє середовище, ліцензування, екологічна експертиза програм і проектів, самі по собі не в змозі забезпечити практичну реалізацію вимог збалансованості. Але це не означає, що такі системи неможливі.
Економічна система є організованою сукупністю продуктивних сил, яка перетворює вхідні матеріально-енергетичні потоки природних і виробничих ресурсів у вихідні потоки предметів споживання і відходів виробництва. Час­тина матеріальних елементів екологічної системи, у тому числі і елементів природного середовища, використовується як ресурс економічної системи.
Потоки речовини в EEC показано на рис.4.1. Загальний вхід виробни­цтва — сума виробничих матеріальних ресурсів Rp — складається з ресур­сів, що імпортуються в дану систему (до них віднесені і невідновлювані місцеві ресурси), і з відновлюваних місцевих ресурсів, до останніх ВІДНО­СИТЬСЯ частина біопродукції екологічної підсистеми, включаючи продук­цію агроценозів і саму людину — і як ресурс, і як суб'єкт виробництва та споживання. Отже,


Споживання С складається з частини місцевої нетто-продукції вироб­ництва Рс, що йде на споживання (потік продукції, що повертається в цикл виробництва і цикл вторинної продукції на схемі не показані), а також з частини місцевих біоресурсів Сn і продуктів, що імпортуються, Сі:


Місцеві ресурси виробництва і споживання в сумі утворюють потік вилучення ресурсів з екологічної підсистеми:


Ефективність виробництва визначається відношенням P/Rp, де Р = Рі + Рс, а відходність виробництва — відношенням (Кр - Р) /Rp = Wp/Kp.
Відходи виробництва Wp і споживання Wc поступають в навколишнє середовище як сума відходів економічної підсистеми:


Частина з них Wa включається в біогеохімічний колообіг екологічної підсистеми, а інша частина — Wz — накопичується і розсіюється з частко­вим винесенням за межі системи.
Частина відходів потоку Wa піддається асиміляції і біотичній нейтра­лізації в процесі деструкції; інша частина після біологічної і геохімічної мі­грації приєднується до фракцій Wz і разом з ними піддається іммобілізації, розсіянню і винесенню.
Таким чином, частина відходів виступає як техногенне забруднення


де К — загальний коефіцієнт агресивності або шкідливості відходів для системи.


В свою чергу шкоду, що наноситься забрудненням середовища об'єк­тами системи, можна представити як непряме вилучення частини ресурсів екологічної підсистеми, аналогічне Un. Збиток, пов'язаний з забрудненнями, можна представити як:


де L — інтегральний коефіцієнт залежності «забруднення — збиток».
Сума U = Un + Um є загальним збитком екологічної підсистеми, обу­мовленим її взаємодією з економічною підсистемою.
Співвідношення між проміжними і кінцевими потоками забруднень і їх сукупний шкідливий ефект залежать не тільки від їх маси і хімічного складу, але і від видового складу, біомаси, щільності реципієнтів, продук­тивності і стійкості екосистеми, зокрема, по відношенню до техногенних впливів. Ці якості в найбільшій мірі залежать від вхідного потоку оновлен­ня біогеохімічного колообігу і, його продуктивної ємкості Nr і масштабу деструкції D.

Ви бачите тільки 27% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.