Книжки з охорони праці

Види та рівні екологічного моніторингу

Юрченко. Екологія

В залежності від критеріїв оцінки стану навколишнього середовища існують різні види моніторингу:
• біоекологічний (санітарно-гігієнічний);
• геоекологічний (природно — господарський);
• біосферний (глобальний);
• супутниковий;
• геофізичний;
• кліматичний;
• біологічний та ін.
Супутниковий моніторинг використовує дистанційні (незбурювальні) методи і дозволяє за космічними знімками стежити за змінами, що відбува­ються на поверхні Землі та в атмосфері.
Геофізичний моніторинг передбачає виконання спостережень за за­брудненням, ступенем прозорості атмосфери, метеорологічними і гідроло­гічними характеристиками середовища та інтерпретацію отриманих даних. Проводиться також моніторинг неживої складової біосфери, конструкцій і будинків.
Кліматичний моніторинг включає в себе моніторинг стану кліматич­ної системи (атмосфера — океан — літосфера — кріосфера — біота). Його метою є оцінка можливих змін клімату.
Біологічний моніторинг передбачає визначення стану біоти, її реакції на антропогенний вплив, а також функцію стану і відхилення цієї функції від нормального природного стану на різноманітних рівнях: молекулярному, клітинному, організмовому, популяційному, на рівні спільноти.
Як підсис­тема сюди відноситься санітарно-гігієнічний моніторинг (визначення стану здоров'я людини під впливом навколишнього середовища).
Залежно від призначення здійснюється загальний, оперативний та фоновий моніторинг навколишнього природного середовища.
Загальний (стандартний) моніторинг навколишнього природного се­редовища — це оптимальні за кількістю параметрів спостереження в пунк­тах, об'єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки й прогнозування стану навколишнього середовища регулярно розробляти управлінське рішення на всіх рівнях.
Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного се­редовища — це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об'єктами — джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, що їх визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварії зі шкідли­вими екологічними наслідками, з метою забезпечення оперативного реагу­вання на призові ситуації та створення безпечних умов для населення.
Фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середо­вища — це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими на­вколишнього середовища, а також за характером, складом, колообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднен­ня на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється в природних та біосферних заповідниках, на ін­ших територіях, що охороняються, на базових станціях.
В залежності від масштабів об'єкта спостереження розрізняють три рівні екологічного моніторингу навколишнього природного середовища: глобальний, регіональний та локальний.
Локальний моніторинг — це коли об'єктами спостереження є окремі точки і зони, розміри яких не перевищують десятків квадратних кіломет­рів. Локальний моніторинг проводиться на території окремих об'єктів (під­приємств), міст, на визначених ділянках ландшафтів.
Якщо об'єктами спостереження є локальні джерела підвищеної небезпеки, наприклад території поблизу місць поховання радіоактивних відходів, хі­мічні заводи, тощо, то такий моніторинг називається імпактним.
При збільшенні масштабів спостереження до тисяч квадратних кіло­метрів здійснюється регіональний моніторинг.
Спостереження за загальносвітовими процесами і явищами в біосфері Землі та в її екосфері є предметом глобального моніторингу
Цілі, методичні підходи та практика моніторингу на різних рівнях суттєво відрізняються.
Найбільш чіткий критерій якості навколишнього середовища визначе­ний на локальному (імпактному) рівні. Ціль регулювання тут — забезпечити таку стратегію, яка не виведе концентрації визначених пріоритетних антро­погенних забруднюючих речовин за граничний діапазон, що є свого роду стандартним. Він представляє собою граничнодопустимі концентрації (ГДК). Задачею моніторингу на локальному рівні є визначення параметрів моделей «поле викидів — поле концентрацій». Об'єктом впливу на локаль­ному рівні є людина.
Так наприклад, для ефективного контролю за забрудненням атмосфе­ри в містах із населенням до 100 тис. доцільно мати принаймні три контро­льні станції; від 100 до 300 тис. — не менше п'яти, від 300 до 500 тис. — сім. У містах з населенням понад 1 млн. передбачається 11-24 моніторингових контрольних пунктів.

Ви бачите тільки 34% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.