Книжки з охорони праці

Роль науково-технічного прогресу (НТП) у ресурсозбереженні

Макарова. Економіка природокористування

Раціоналізація використання ресурсів природи — один із найважливіших аспектів підвищення соціально-економічної ефективності народного господарства. Зростання випуску кінцевої продукції повинне поєднуватися зі зменшенням обсягу ресурсів, що витрачаються на її одиницю.
В основі техніко-економічних заходів, що здійснюються для раціоналізації використання природно-сировинних ресурсів, лежить науково-технічний прогрес. Створюється сучасна матеріальна база всього циклу виробництва від видобутку ресурсу до його споживання у вигляді готової продукції, науково-технічний прогрес виступає як засіб вирішення протиріччя між зростаючими потребами суспільства у природних ресурсах і обмеженими можливостями природи щодо їх відтворення і запасів.
Тут можна виділити кілька аспектів [6].
По-перше, підвищення ступеня вилучення корисних копалин із надр землі; по-друге, комплексна переробка, утилізація всіх компонентів сировини, що добувається; по-третє, скорочення втрат ресурсів при їхньому доведенні до споживача й особливо при переробці в готовий продукт, використання відходів промислового характеру; по-четверте, удосконалювання структури споживання ресурсів на ті чи інші потреби, економія ресурсів і виробів із них у споживанні, утилізація відходів, що утворюються в населення; по-п'яте застосування нових видів енергії і матеріалів.
Економічний розвиток України на шляху до ринкових відносин викликає необхідність широкого використання науково-технічних досягнень: створення технологій, що не завдають шкоди природі, розвиток нових енерго- і ресурсозберігаючих, мало- і безвідхідних технологій, використання невичерпних джерел енергії (водних, геотермічних, сонячних), повторне використання ресурсів, утилізація відходів, розвиток біотехнологій.
Зараз в Україні зберігається екстенсивний тип розвитку економіки, що призводить до нераціонального природокористування, у тому числі до загострення проблеми управління промисловими відходами. Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація і низький технологічний рівень промисловості України віднесли до числа країн із високими показниками утворення і нагромадження відходів (табл. 6.1) [144].
Низький рівень використання відходів (у середньому 10-15%) призводить до їх нагромадження (до теперішнього часу в Україні накопичено більше 4,3 млрд.т відходів, у тому числі 17,5 млн.т високотоксичних відходів 1 і 2 класу небезпеки).
Для України розробка і реалізація екологічно чистих технологій стали життєво необхідними.
Таблиця 6.1 Утворення токсичних промислових відходів

Перехід економіки України до маловідходних та безвідходних виробництв. У її рамках науково-технічний прогрес дозволяє повніше використовувати сировинні ресурси в основних технологічних процесах.
Згідно з рішенням Європейської економічної комісії ООН і Декларацією про маловідходні й безвідхідні технології, що прийнята в 1979 р. на Нараді з питань загальноєвропейського співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища, безвідхідна технологія являє собою практичне застосування знань, методів і засобів для того, щоб у рамках потреб людини забезпечити найбільш раціональне використання природних ресурсів та захист навколишнього середовища.
Таким чином, безвідхідна технологія - метод виробництва, у межах якого вирішується подвійне завдання: раціональне використання сировини, зниження обсягів викидів забруднюючих речовин чи викидів у навколишнє середовище.
Перший ступінь переходу до безвідходних технологій припускає мінімальні витрати сировини й матеріалів на одиницю продукції.
Другий ступінь забезпечує теоретичний і технічно досягнутий мінімальний обсяг відходів унаслідок використання відходів як вихідної сировини. Другий ступінь переходу до безвідхідних технологій припускає використання різних відходів і побічних продуктів - їх перетворення у вихідну сировину для вироблення корисних виробів. Нині на кожного жителя Землі щорічно добувається близько 20 т сировинних ресурсів, з яких тільки кілька відсотків переходять у кінцевий продукт, а інша маса перетворюється у відходи.
Третій ступінь переходу до безвідхідних технологій повинен полягати у створенні замкнутої системи виробництва і споживання. Мова йде про замкнуті цикли випуску продукції й її використання, які повністю утилізують основну сировину і не виробляють відходи, що виходять за межі циклу.
Нині, на практиці, такий перехід не здійснено. Лише щодо окремих підприємств умовно можна говорити про дотримання принципів третьої стадії безвідхідності, для реального здійснення якої вимагаються нові технічні рішення й їх економічна ефективність. Гадаємо, що у зв'язку з цим в перспективі перехід до третього ступеня безвідходності буде пов'язаний із поєднанням науково-технічних й організаційно-економічних заходів, спрямованих на створення замкнутих систем і потоків сировини та поверненням спожитих речовин і відходів назад у систему. Такий перехід, можливо, було здійснено на базі територіально-виробничих комплексів, тобто сукупності підприємств, пов'язаних між собою або спільним використанням сировинних ресурсів, або послідовністю етапів їхньої обробки. При цьому всередині таких комплексів налагодяться зворотні зв'язки: відходи одних виробництв стануть ресурсами інших. Подальший прогрес у цій сфері пов'язаний із поступовим переходом до цілком безвідхідних замкнутих циклів виробництва, у рамках яких можна буде вирішити завдання повної сировинної переробки та ліквідації її шкідливих наслідків. При цьому принцип безвідхідності повинен бути поширений на всі етапи руху природних ресурсів: видобуток, транспортування, переробку сировини й споживання готового продукту з неї.
Поступовий перехід до комплексів маловідходного й ресурсозберігаючого виробництва, "комплексування виробництва" дозволяють значно знизити навантаження на навколишнє середовище, особливо на регіональному рівні. Сучасні технології, заміняючи застарілі й природомісткі, дають можливість істотно зменшити кількість розроблювальних родовищ, зберегти для майбутніх поколінь запаси вичерпних, невідтворювальних природних ресурсів. Про гігантський потенціал маловідходних технологій свідчать такі цифри: зараз через недосконалість технологій і добутку в землі залишається до 70% нафти, 30% вугілля, 20% залізної руди та інших корисних копалин.
У руслі цього напряму знаходяться й заходи для реконструкції підприємств. Заміна фізично і морально застарілого устаткування на нове, більш прогресивне дозволяє одержати істотну економію багатьох видів ресурсів, інвестицій, підвищити якість продукції тощо.
У літературі зустрічаються й інші терміни, наприклад, «безвідхідна технологічна система» (БТС). Під БТС розуміємо таке окреме виробництво або сукупність виробництв, у результаті практичної діяльності яких не здійснюється негативний вплив на навколишнє середовище. Під визначенням «безвідхідна технологія» маємо на увазі не лише тільки виробничий процес. Це поняття торкається і кінцевої продукції, що повинна характеризуватися:
- тривалим терміном слугування виробів;
- можливістю багаторазового використання;
- простотою ремонту;
- легкістю повернення у виробничий цикл або переходу в екологічно нешкідливу форму після виходу з ладу.
Теорія безвідхідних технологічних процесів у межах основних законів природокористування базується на двох передумовах:
- вихідні природні ресурси повинні видобуватися один раз для всіх можливих продуктів, а не щоразу для окремих;
- створені продукти після використання за прямим призначенням повинні відносно легко перетворюватися у вихідні елементи нового виробництва.
Схема такого процесу — «попит — готовий продукт — сировина». Але кожен етап цієї схеми вимагає витрат енергії, виробництво якої пов'язане зі споживанням природних ресурсів поза замкнутою системою. Другою перешкодою повної замкнутості процесу є знос матеріалів, їхнє розсіювання в навколишньому середовищі. Наприклад, довге, протягом багатьох сторіч, використання таких металів, як срібло, свинець, цинк, мідь тощо, й їх розсіювання у процесі цього використання в навколишньому середовищі призвели до того, що строки вичерпання цих металів із земних надр складають, відповідно до зводу міжнародних прогнозів «Світ у 2000 році», всього один-два десятки років.
Поняття безвідхідної технології умовне. Під ним розуміється теоретична межа або гранична модель виробництва, що в більшості випадків може бути реалізована не повною мірою, а лише частково (звідси - маловідходна технологія -МВТ). Але з розвитком сучасних наукомістких технологій БВТ повинен бути реалізований повністю з великим наближенням до ідеальної моделі.
Наприклад, у кольоровій металургії ступінь безвідхідності аналізують за коефіцієнтом комплексності використання сировини (у багатьох випадках він перевищує 80%). У вуглевидобувній промисловості підприємство вважається безвідхідним (маловідходним), якщо цей коефіцієнт не перевищує 75%.
Основні принципи створення безвідхідних виробництв полягають у комплексному використанні сировини, створенні принципово нових й удосконалюванні технологій, створенні замкнутих водо- і газозворотних циклів, кооперуванні підприємств і створенні територіально-виробничих комплексів.

Ви бачите тільки 36% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.