Книжки з охорони праці

Значення і класифікація природних територій, що охороняються

Макарова. Економіка природокористування

В Україні створення природних територій, які перебувають під особливою охороною починається з XIV - XV ст., коли на окремих ділянках уводилась повна або часткова заборона на полювання, ловлю риби, вирубку лісів. Такі території були відомі в історії Київської Русі. Охорона цих територій забезпечувалась, наприклад, на основі царських указів. Зокрема, Указ Петра І щодо охорони "корабельних гаїв", Указ Єкатерини II стосовно охорони заказних гаїв. Охороні природних об'єктів на той час також сприяла діяльність окремих монастирів, які оголошували заповідними окремі ділянки лісу з їх тваринним світом (заповідні ліси Троїце-Сергіївської лаври, острів Валаам).
Поступово інтенсивне освоєння та використання природних територій, особливо степової частини, з одного боку, і розвиток науки та діяльності наукових товариств, з іншого боку, спонукали до появи активного природоохоронного руху наприкінці XIX ст., становленню і формуванню свідомості про необхідність збереження природних екосистем та взаємозв'язку з ними.
У цьому напрямі працював відомий вчений В.В. Докучаєв. Його експедиції в степах Південної Росії займались проблемами облисіння та обводнення територій.
У 1889 році в Україні в районі Асканія-Нова крупним землевласником Ф. Фельцфейном були створені заповідні території, що належали йому, у вигляді відносно незайманого типчаковоковильного цілинного степу. У 1919 році Асканія-Нова отримала статус "народного заповідного парку", а в 1921 році державного степового заповідника (заповідник займає 12 000 гектарів).
У цей період особливу роль зі збереження пам'ятників природи та окремих її ділянок зіграла створена в 1910 році постійна природоохоронна комісія Російського географічного товариства та її регіональні відділення. У 1920 році було прийнято Декрет, де підкреслювалось, що заповідники є національним надбанням, призначені виключно для наукових і науково-технічних завдань держави. Але в післявоєнні роки, у період проведення "реформ", чисельність заповідників значно скоротилась, були зруйновані системи управління та наукового забезпечення їх діяльності. На початку 50-х років у Радянському Союзі зі 128 заповідників, що займали площу більш ніж 12,5 млн. га, залишилось лише 40 - на площі 1,5 млн. га.

Ви бачите тільки 33% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.