Книжки з охорони праці

Економічні механізми управління ризиком в екологічній безпеці

Макарова. Економіка природокористування

Однією з актуальних проблем у сучасних соціально-економічних умовах є розробка механізмів еколого-економічного управління підприємством, зокрема, формування стратегії управління екологічним ризиком у його рамках.
Управління ризиком - розробка та обгрунтування оптимальних програм діяльності, спрямованих на ефективну реалізацію рішень у сфері забезпечення безпеки. Головний елемент такої діяльності - процес оптимального розподілу обмежених ресурсів для зниження різних видів ризику з метою досягнення такого рівня безпеки населення і навколишнього середовища, який тільки можна досягти з точки зору економічних і соціальних факторів.
Формування стратегії управління екологічним ризиком є масштабним управлінським рішенням. Стратегія управління ризиком може грунтуватися на виборі рівня ризику в межах від мінімального (який вважається досить малим) до максимально допустимого.
Вихідним моментом стратегічного управління є аналіз середовища. З точки зору управління екологічним ризиком під аналізом зовнішнього середовища, на нашу думку, можна розуміти:
а) екологічний моніторинг звичайного стану природного оточення;
б) вивчення природозабруднюючих факторів у досліджуваному регіоні;
в) аналіз стану здоров'я населення;
г) дослідження в галузі новітніх природозахисних технологій;
д) стан екологічної освіти громадян.
Так, у Нідерландах під час планування промислової діяльності, разом із географічними, економічними та політичними картами, використовуються й карти ризику для території країни. Щоб побудувати промислове підприємство та ввести його в експлуатацію, конструкторам необхідно кількісно визначити рівень ризику від його експлуатації і обгрунтувати його прийнятність. При наданні ліцензії новому підприємству додатково вимагається карта ризику району, де розташовується це підприємство. На цій карті мають бути показані замкнуті лінії однакового ризику, кожна з яких відповідає числовим значенням імовірності смерті індивідуума протягом року: 10"5, 10~6, 10"7. Таким чином, мінімізується збиток і досягається компроміс між необхідністю витрат на підвищення екологічної безпеки й очікуваною вигодою.
Основою для побудови карт ризику має бути аналіз спільного прояву в просторі та часі екзо- й ендогенних катастрофічних процесів і картографування окремих видів небезпек. При цьому необхідно вивчати природні й антропогенні фактори ризику з урахуванням стійкості території, поєднуючи геологічні та екологічні карти. По мірі накопичення інформації, прийняті в перших варіантах карт ризику якісні характеристики можуть бути перетворені в кількісні. Кінцевий результат побудови карт ризику - його оцінка та виділення на картах природного потенціалу, тобто здатності ландшафту даної території до самовідновлення після антропогенного чи стихійного лиха [64].
Визначення цілей екологічного управління, як один із процесів формування стратегії управління екологічним ризиком, складається з декількох підпроцесів. По-перше, необхідно визначити сенс такого управління, по-друге, слід чітко сформулювати довгострокові цілі екологічного управління, по-третє, потрібно намітити короткострокові цілі. Установлення цілей екологічного управління передбачає побудову ієрархії цілей.

Ви бачите тільки 21% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.