Книжки з охорони праці

Методи економічної оцінки природних ресурсів

Макарова. Економіка природокористування

В умовах товарно-грошових відносин економічна оцінка природних ресурсів повинна виражатись у вартісній формі. Без вартісної оцінки нині ще неможливо визначати вклад відповідних галузей у сукупні результати виробництва і відповідно доцільні масштаби вкладень суспільних коштів у їх розвиток. Правильна оцінка ресурсів (у тому числі й природних), з одного боку, забезпечує рівні економічні (госпрозрахункові) можливості для підприємств, що працюють у різних умовах, а з другого - забезпечує створення ефективного матеріального стимулу до раціонального природокористування.
Економічна оцінка природних ресурсів здійснюється на основі формування таких концепцій [89]:
Витратна концепція - ресурс оцінюється за фактичними витратами на його освоєння та підтримку в нормальному експлуатаційному стані.
Результатний підхід - ресурси оцінюються за вартістю валової проду­кції або за вартістю фактичних витрат на освоєння й експлуатацію ресурсів.
Рентний підхід - оцінюється максимально можливий народногосподар­ський економічний ефект від експлуатації оцінюваного ресурсу.
Концепція безкоштовності природних ресурсів.
Таким чином, з урахуванням наявних підходів визначення економічної цінності природних ресурсів, можна виділити такі методи оцінки природних ресурсів: витратний, результатний, рентний, ринкової оцінки, загальної еконо­мічної вартості.
Витратний метод оцінювання природних ресурсів має в основі облік понесених суспільством витрат на господарське освоєння природних ресурсів. Отже, отримані в результаті застосування даного методу економічні оцінки природних ресурсів враховують суспільно необхідні витрати праці на відтво­рення кількісних і/чи якісних параметрів природних благ, а також їх підготовку до залучення в господарську діяльність.
Економічні оцінки в цьому випадку містять у собі такі показники:
Витрати на розвідку, освоєння (підготовка родовищ, створення інфра­структури, необхідної для експлуатації) джерел природних ресурсів, витрати на видобуток природних ресурсів та їх підготовку до використання (збагачення, транспортування).
Витрати на формування супутньої інфраструктури і допоміжних товарів при опосередкованому використанні природних благ.
Витрати на відтворення відтворювальних і частково відтворювальних природних ресурсів.
Рекультиваційні витрати (відновлення порушених ландшафтів і якості середовища).
З погляду витратного підходу для економічного оцінювання природних ре­сурсів використовують такі параметри, як масштаб родовища, що визначається його сумарними запасами; якість сировини, що видобувається; її склад і влас­тивості, умови експлуатації; потужність пластів та умови залягання, річний об­сяг видобутку.
Наприклад, витрати на освоєння нових земель можна розділити на три групи:
- на освоєння боліт мілководдя, водоймищ, чагарників, пісків, кам'янис­тих місцевостей, солончаків, ділянок під дорогами, засипання ярів, будівництво комплексу споруд для захисту земель від ерозії тощо;
- на обробку ґрунту, хімічну меліорацію, внесення органічних і мінеральних добрив, посів сільськогосподарських культур тощо;
- на будівництво й реконструкцію зрошувальних і осушувальних систем тощо.
По мірі вичерпання вільних земель для сільського господарства виникає необхідність штучного відтворення грунту. Нині вже існують його замінники (гідропоніка, аеропоніка тощо). Людство в майбутньому буде шукати інші можливості для задоволення своїх потреб у харчуванні за рахунок повноцінних замінників (наприклад, тих, що вирощуються в морі).
Оскільки в сільськогосподарський обіг залучаються все бідніші землі, а вилучаються частіше родючі, вартість гектара сільськогосподарських угідь для суспільства буде зростати.
Головним недоліком цієї оцінки є те, що чим більше "бідний" ресурс вимагає витрат, тим вищою буде його оцінка, а це суперечить здоровому глузду.
Результатний метод оцінки передбачає облік споживчих властивостей природних ресурсів, тобто їх здатності задовольняти певні потреби. З цього погляду інтерес викликає цінність природного блага (тобто здатність умовної одиниці задовольняти ту чи іншу потребу) або економічна оцінка його замінності (тобто якою ціною можуть бути компенсовані дані функції за рахунок використання інших ресурсів або капіталу).
Отже, результатна оцінка природного ресурсу може визначатися двома способами: або за величиною ефекту (доходу), одержуваного від використання в економіці одиниці даного блага, або за витратами, необхідними для заміщення даних природних благ (точніше, виконуваних ними функцій) за рахунок застосування інших видів капіталу (ресурсів, фінансових коштів, трудових факторів).
Застосовувати результатні оцінки доцільно тільки тоді, коли ми маємо справу з дефіцитністю даного природного ресурсу, його кількісною обмеженістю. З кількох альтернативних напрямів використання природного ресурсу (економічних функцій) повинні обрати ті, які дадуть максимальний ефект.
Головним недоліком результатної оцінки є те, що витрати й вартість продукції залежать від цілого ряду суб'єктивних факторів, у тому числі від способу господарювання, від обраної технології, від сумлінності персоналу, від конкретної ситуації на ринку.
Даючи вартісну оцінку елементів природного середовища, необхідно врахувати багато економічних, технічних, географічних, геологічних факторів. Можливе багатоцільове використання більшості елементів природного середовища, що також накладає відбиток на оцінку природних ресурсів. Вибір напряму використання або їх поєднання визначається, як правило, не природними, а соціально-економічними факторами. Майже загальноприйнятим критерієм економічної оцінки всіх видів природних ресурсів у більшості досліджень, що провадяться у цій сфері, є диференційна рента.
Диференційна рента акумулює в собі оцінку таких факторів, як кількість і місце розташування ресурсів. Дослідження показника диференційної ренти відкриває шлях для зіставлення різнорідних природних ресурсів і встановлення єдиних цін на природну сировину, за яких чистий дохід буде народногосподарським показником ефективності їх використання.
Однак дискусія з цих проблем ще не завершена, продовжують висловлюватись думки про відсутність диференційної ренти в наших умовах і як наслідок, безперспективність будь-яких концепцій встановлення цін на природні ресурси. Це помилкова точка зору, оскільки однакова за кількістю та якістю праця, вкладена, наприклад, у різні за якістю земельні ділянки, дає різні економічні результати за будь-яких умов. Аналогічні результати одержуються і на земельних ділянках з різним географічним положенням відносно районів реалізації готової продукції.
Основна ідея рентної оцінки ресурсу полягає в такому. Рентна оцінка за своїм значенням дорівнює народногосподарським (не галузевим і не індивідуальним) додатковим витратам, які можуть виникнути через вибуття цього ресурсу з експлуатації (наприклад, вичерпання корисної копалини, затоплення сільськогосподарських земель, заміна рекреаційного використання лісу на лісоексплуатаційне тощо). Звичайно, ресурс, який вилучається або, навпаки, залучається замість того, що є, називається замикаючим. Ті ресурси, безповоротна втрата яких не супроводжується економічними втратами нині і в перспективі, отримують нульову оцінку. Позитивну (не нульову) оцінку мають так звані обмежені ресурси; унаслідок прикладення суспільної праці до них виникає диференціальна рента.
Отже, обмежені ресурси — це такі ресурси, для забезпечення необхідної кількості яких потрібна трудова діяльність.
Методика визначення рентної оцінки ще остаточно не розроблена, відсутні самі рентні оцінки і плата за ресурси з урахуванням ренти. Останнім часом така ситуація призводить до того, що ресурси використовуються нераціонально, між відомствами недостатньо погоджено їх використання.
Традиційно вважається, що рента виникає внаслідок кращої якості природних ресурсів (рента Рікардо1) і їхнього місця розташування (рента Тюнена ). Іноді природну ренту називають надприбутком або залишковим доходом від використання обмежених природних ресурсів, що підраховується як різниця між вартістю виробленої продукції та загальними витратами на їхнє виробництво, включаючи амортизацію основних фондів (відшкодування капіталу) і віддачу на капітал:

Ви бачите тільки 25% питання.

Текст смс:
kkdtk1
на номер
4345

Щоб отримати доступ до матеріалів сайту надішліть смс з текстом kkdtk1 на номер 4345. Після цього введіть номер мобільного, з якого ви надіслали смс. Вартість смс — 3 грн.